22 жовтня 2020

 

Мандруя Україною ми часто можемо бачити занедбані ферми радянського періоду. Вони стоять без дахів, вікон, поступово руйнуючись від часу. Частина з них була розібрана на цеглинки, але більшість так і стоїть відкриті всім вітрам, залишаясь баластом, який не ясно куди скинтуи. Але, виявляється, що такі ферми існують і в Європі, де також існує перерозподіл ринку традиційних видів виробництва.  

 

Але в Європі з’явилися цікаві приклади ревіталізації таких буідівель. І ось один з таких прикладів у французькому південному містечку Ларроко-Сен-Сернан.  Дизайнерка Рися Сучецька разом із своїм чоловіком перетворили стару ферму на приватну резиденцію та культурний комплекс для мистецтва та музики. 

 

Будівлі старовинної ферми датувалися 15 століттям і насправді виглядають як маленька фортеця. Тут була башта для голубів, а простіше - голубятня, де збирали голубиний послід, для використання його як добрива. В скрутні часи ці голубі ставали і основною їжею для їх хазяїв. Окрім вежі на території ферми розташовані головний будинок, фермерський будинок, три комори, невелика виноробня. Але більше 50 років тут не було життя. 

 

Подружжю дісталися земляна стеля, протікаючі дахи, відсутніми вікнами, відсутністю електрики та сантехніки. Перше, що вони зробили - відновили господарський будинок, а потім узялися за озеленення території. 

 

Ми посадили 200 кущів та 380 дерев - від інжирових та фруктових сортів до дуба та кленів, а також саджали мигдаль та волоські горіхи. Близько 80 платанів сформували півкілометрову алею, що веде до нашого будинку. Думаю, ми підтримали кожен розплідник, який існував у навколишніх селах! 

 

Рися Сучецька говорить, що рушійною силою на всіх етапах реставрації була саме підтримка місцевої громади. Всі елементи інтер’єру були власно розроблені на замовлення та виготовлені в межах 16 км. від майна, а кожен субпідрядник - від каменяра до ебініста - був місцевим. 

 

Наша амбіція полягала в тому, щоб не їхати до Парижа, Бордо чи Тулузи, щоб щось отримати: ми живемо в сільській місцевості і хотіли підтримати життя людей тут.

 

Подивіться на ці фото. Зараз не віриться, що декілька років тому тут була розруха. Корівник відремонтували для загального користування як художній центр. Люди приїжджають на тиждень, щоб взяти уроки малювання та малювання ескізів. Курс завершується вернісажем, на який приходять всі місцеві жителі, та мешканці прилеглих містечок. Ще багато роботи попереду, але подружжя впевнене, що все буде добре: 

 

У зрілому віці ви хочете віддавати і слідувати своїм пристрастям до тих пір, поки будете жити. Було так приємно поєднати ці дві цілі з цим проектом, пропонуючи нашій улюбленій громаді.

 

Цікавий досвід, так?  А завтра ми розкажемо про дещо схожий досвід, який втілили у Савранському районі.  

 

За матеріалами  http://m.interiordesign.net